8. Платежі та розрахунки за товари і послуги в електронній комерції

 

Електронні платіжні системи. Вимоги до платіжних систем та їх класифікація. Види електронних систем взаєморозрахунків.

Платіжні системи є одним з основних елементів інфраструктури е- комерції, значною мірою це обумовлено впровадженням надійніших і зручніших платіжних систем. Засади функціонування платіжних систем в Україні визначені в Законі України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”.

Відповідно до ст. 1 цього Закону платіжна система - це платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов’язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Платіжна система – це сукупність нормативних актів, договірних відносин, фінансових й інформаційно-технічних засобів, а також учасників (банків, процесингових центрів, підприємств сфери торгівлі і послуг, здійснюючих екваєринг, страхових компаній), які забезпечують функціонування системи фінансових взаєморозрахунків.

Електронні платіжні системи (англ. electronic payment systems) – це системи, що призначені для здійснення платіжних операцій з використанням мережі Інтернет. За допомогою електронної платіжної системи можна здійснювати розрахунок за товари та послуги різних проектів і сервісів, оплачувати мобільний зв’язок, комунальні послуги, кабельне або супутникове телебачення, послуги Інтернет-провайдерів, а також здійснювати різноманітні покупки в Інтернет-магазинах.

Всі електронні платіжні системи за способом доступу до електронного рахунку поділяються на дві групи:

- системи, що мають веб-інтерфейс для керування електронним гаманцем; 

- системи, що вимагають встановлення додаткового програмного забезпечення для керування електронним гаманцем.

В електронних платіжних системах в якості платіжних засобів виступають електронні (цифрові) гроші, вони є аналогом готівки і, при необхідності, миттєво передаються з одного електронного гаманця на інший.

Кращі платіжні системи для сайту та інтернет-магазину

https://project-seo.net/uk/blog-uk/krashchi-platizhni-systemy-dlya-saitu/

Розрізняють кілька видів платіжних систем:

1.                 Внутрішньодержавна платіжна система – це система, в якій платіжна організація є резидентом і яка здійснює свою діяльність та забезпечує проведення переказу коштів виключно в межах України.

2.                 Міжнародна платіжна система – це платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом й яка здійснює свою діяльність на території двох та більше країн і забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу.

3.                 Електронні платіжні системи – це системи, призначені для здійснення платіжних операцій у всесвітній мережі Інтернет. 

Ідея кредитної карти була висунута в 1880 р. у книзі Едуарда Белламі “Дивлячись назад”. Проте перша кредитна карта була випущена лише у 1914 р. фірмою Mobil Oil і використовувалися при оплаті нафтопродуктів. Перші карти були картонними, дані на них були або надруковані, або видавлені.

Відмінність їх від сучасних пластикових карт тільки у матеріалі карт і системі обліку руху грошей. На даний час значного розповсюдження набуло використання пластикових карт як засобів розв’язання проблем організації безготівкових взаєморозрахунків у сфері роздрібної торгівлі.

Пластикова карта – це персоніфікований платіжний інструмент, використовуваний для автоматизації безготівкових розрахунків. Підприємства торгівлі, сервісу і відділення банків, приймаючи карту, створюють мережу взаєморозрахунків за пластиковими картами.

Впровадження системи безготівкових платежів з використанням пластикових карт ефективне не тільки для банків, але й для економіки в цілому, оскільки призводить до суттєвого підвищення швидкості обороту грошової маси, якісного удосконалення її обліку і контролю, а значить, оперативного управління, скорочення витрат на підтримку наявного обороту. Ефективні клієнтські та міжбанківські розрахунки є потужним фактором забезпечення життєздатності економічної системи держави в цілому.

Особливістю продажу й видачі готівки по картах є те, що ці операції здійснюються магазинами і, відповідно, банками в кредит – товари та готівка надаються клієнтам відразу, а кошти в їх відшкодування надходять на рахунки обслуговуючих підприємств найчастіше через деякий час. Гарантом виконання платіжних зобов’язань, що виникають в процесі обслуговування пластикових карт, є банк-емітент, що випустив їх. Тому карти протягом усього терміну дії залишаються власністю цього банку, а клієнти (держателі карт) отримують їх лише в користування.

При видачі карти клієнтові здійснюється її персоналізація – на неї заносяться дані, що дозволяють ідентифікувати карту та її держателя, а також здійснити перевірку платоспроможності карти при прийманні її до оплати або видачі готівки.

Процес затвердження продажу або видачі готівки по картці ґрунтується на технології авторизації. Для її проведення точка обслуговування робить запит платіжній системі про підтвердження повноважень пред’явника карти і його фінансових можливостей. Технологія авторизації залежить від схеми функціонування платіжної системи, типу карти й технічної оснащеності точки обслуговування. Традиційно авторизація проводилася “вручну”, коли продавець або касир передає запит оператору платіжної системи телефоном. На даний час авторизація виконується автоматично: карта поміщається у торговий термінал, який прочитує дані з карти; касиром уводиться сума платежу, а держателем карти зі спеціальної клавіатури – секретний PIN- код. Після цього термінал здійснює авторизацію, встановлюючи зв’язок з базою даних платіжної системи (онлайн авторизація) або здійснюючи додатковий обмін даними з самою карткою (офлайн авторизація).

Класифікація пластикових карт

Ознака	Вид карти
За       рухом коштів	1.  Кредитна картка – банківська платіжна картка, яка свідчить, що її власнику відкритий кредит в банку. 2. Дебетна картка – банківська платіжна картка, яка має магнітну смугу, на якій закодована сума рахунка власнику картки. 3. Дебетно-кредитна карта – поєднання можливостей перших двох типів карт. До моменту витрачення коштів на карті-рахунку картка є дебетовою. Як тільки кошти витрачено, відбувається кредитування клієнта на необхідну суму в рамках установлених лімітів. Своєчасне погашення кредитної заборгованості робить можливим продовження кредиту клієнту.
За приналежністю	1. Корпоративні карти дають можливість організаціям з одного корпоративного рахунку відкрити декілька карт для співробітників. Відповідальність перед банком за цим рахунком несе організація. Карти можуть мати: -   розподілений ліміт – кожному з утримувачів корпоративних карт установлюється індивідуальний ліміт; -   нерозподілений ліміт – більше підходить невеликим компаніям і не припускає розмежування ліміту. 2.  Сімейні карти – дозволяють відкрити на один спільний рахунок карти для найближчих родичів. Сімейна карта може бути основною і додатковою. Держатель основної карти може установлювати щомісячні ліміти за додатковими картами. 3.  Револьверна карта – карта з поновлюваним залишком. При видачі подібної карти на неї записуються базовий залишок і інтервал його відновлення. Відновлення залишку карти відбувається автоматично через певний термін (як правило, місяць) в торговому терміналі при обслуговуванні клієнта. Револьверна карта є, по суті, еквівалентом надання клієнту кредитної лінії на термін дії карти.

Ознака	Вид карти
За матеріалом виготовлення	паперові, металеві і пластикові.
За   способом запису інформації	1.   Ембосовані карти (ембосування – механічне видавлювання) – інформація наноситься на карту рельєфним шрифтом за допомогою спеціального апарату – ембросера. Це дозволяє швидше оформляти оплату, роблячи видавлювання з карти на рахунок через копіювальний папір. 2.   Карти з кодуванням на магнітній смузі (магнітна карта). Недоліком цих карт є невисока безпека – технологія кодування відома, що збільшує можливості шахрайства. Такі карти використовуються всіма потужними платіжними системами для здійснення онлайн транзакцій. Є 2 типи магнітних смуг – з високою і низькою коерцитивністю. Картки з низькою коерцитивністю чутливі до стирання і руйнування, карти з високою коерцитивністю – ні, але вони дорожчі. 3.   Пропускальні інфрачервоні карти. Зчитуючі пристрої для даних карт не містять рухомих частин і витратних матеріалів, що забезпечує їх стійку роботу і майже повну відсутність необхідності технічного обслуговування. 4.   Карти на основі ефекту Вайганда (картки з вмонтованими провідниками). Ці карти не дають можливість зміни записаної на них інформації. Зчитуючі пристрої картки Вайганда менш схильні до псування, не мають рухомих частин і дешевші. 5.   Карти на основі барій-фериту (“Магнітна пляма”). Такі карти недорогі, але і не такі дешеві, як карти з магнітною смугою. Карти та їх зчитуючі пристрої, зазвичай, використовуються в місцях великої оборотності, таких як місця парковки. Як карта, так і зчитуючий пристрій зазнають до відносно швидкого зносу. 6.   Карти з мікропроцесором, або смарт-картки – пластикова карта, оснащена інтегральною схемою пам’яті і мікропроцесором, спроможним виконувати розрахунки. Дані про кошти власника зберігаються в мікрочіпі на пластиковій карті, їх достовірність забезпечується складністю несанкціонованого зчитування і модифікації цієї інформації. Грошові перекази з використанням смарт-карток можуть здійснюватися в офлайн. Можливість запису і виконання на смарт-картки ПЗ дозволяє реалізовувати складні фінансові схеми взаєморозрахунків (накопичувальні знижки, премії, мікрокредити і т.д.). Така карта на порядок дорожча, ніж карта з магнітною смугою. Не всі “чіпові” карти мають мікропроцесор. Вони підрозділяються на два види: карти з пам’яттю (дозволяють здійснювати разовий або багатократний перезапис) і карти з мікропроцесором або смарт-карти. 7.   Безконтактні карти – пластикові карти, що передають свої дані у безпосередній “близькості” (як правило, декілька сантиметрів) до зчитуючого пристрою. 8.   Карти з лазерним записом. У 1981 р. Д. Дракслером була винайдена оптична карта. Технологія, вживана в таких картах, подібна тій, що використовується для лазерних дисків. Лазерні карти здатні зберігати великі обсяги інформації.

Ознака

Вид карти

За емітентами (організаціями, які їх випускають)

1. Банківські карти (багатобічні кредитні угоди), що випускаються банками і фінансовими компаніями. Банківські карти поділяються на два види: -   “ключ до рахунку” – засіб ідентифікації власника рахунку, що знаходиться в емітента, характерний для карт з магнітною смугою; -   автономний “електронний гаманець” – характерний для смарт-карт, що зберігають дані про суму грошових коштів або самі кошти (у формі електронних грошей) на карті. 2.   Приватні карти (двосторонні кредитні угоди): приватні карти торгових систем, приватні карти за участю банку, карти, що випускаються комерційними компаніями для розрахунків тільки в торговій і сервісній мережі даної компанії. 3.   Спеціалізовані карти – карти, можливості використання яких обмежені емітентом. Цей тип карти зручний для організацій, охочих видавати підзвітні кошти тільки з певною метою. Характерним прикладом такої карти є бензинова карта – карта, що видається фізичним особам тільки для розрахунків за бензин.

Механізм взаєморозрахунків за пластиковими картами в Інтернеті

 Системи взаєморозрахунків за пластиковими картами через Інтернет є аналогами звичайних систем, що працюють з пластиковими картами. Відмінність полягає у проведенні всіх транзакцій через Інтернет і, як наслідок, в необхідності додаткових засобів забезпечення безпеки й автентифікації.

Є три варіанти організації транспорту транзакцій за пластиковими картами через мережу Інтернет:

1.   Прийом платежів безпосередньо продавцем, який сам забезпечує транспорт транзакцій до банку-еквайєра, тобто пряме підключення Інтернет-магазину до банку еквайєру. Це варіант підключення, в якому всі ризики перед традиційною платіжною системою покладаються на продавця товарів і послуг, що рідко зустрічається. Крім того, це найменш зручний для учасників спосіб організації прийому платежу. У даному варіанті банк-еквайєр повинен розробити спеціалізоване ПЗ для прийому платежів через Інтернет і стежити за станом Інтернет-каналів передавання інформації до процесингового центру платіжної системи. Інтернет-магазин має вкласти чималі кошти в інфраструктуру, здатну вирішувати непрофільні для нього питання, а також закласти до свого бюджету кошти на вирішення цих проблем.

2. Прийом платежів через платіжну систему Інтернету, що забезпечує прийом транзакції та її транспорт до процесингового центру, який обслуговує фірму-власника сайта. Платіжна система Інтернету, що приймає до оплати пластикові карти, виконує функції посередника між покупцем, продавцем і традиційною платіжною системою. Платіжна система Інтернету бере на себе перевірку коректності відомостей про карту покупця і захищає фінансову інформацію від шахраїв. В цьому випадку еквайєринговою точкою для традиційних платіжних систем є сам сайт, що продає товари/послуги, а значить, як і у першому варіанті, можливі санкції платіжної системи накладаються саме на фірму-власника Інтернет-магазину, тобто ризики перед традиційною платіжною системою несе продавець товарів/послуг.

Цей варіант набагато прогресивніший, ніж підключення Інтернет- магазину до процесингового центру. Спрощується реєстрація нових Інтернет-магазинів, оскільки фахівці платіжної системи Інтернету розробляють просту схему підключення, що не вимагає спеціальних навиків і знання термінів від співробітників Інтернет-магазинів. З працівниками процесингового центру працівники платіжної системи Інтернету розмовляють однією мовою і здатні реалізовувати технічно складні у варіанти транспорту транзакцій до процесингового центру. До недоліків цього варіанта відноситься те, що Інтернет-магазинам слід займатися непрофільною справою відстеження потенційно шахрайських транзакцій.

3. Прийом платежів через білінгову компанію. Білінг:

-  в е-комерції послуга прийому до оплати рахунків, як правило, за пластиковими картами;

-  компанія, що надає послуги білінга і стягує за це певний відсоток, яка так само, як і платіжна система, бере на себе функцію транспорту транзакції до процесингового центру, але при цьому виконує ще низку функцій: моніторинг та управління ризиками, організацію доступу до детальної статистики по транзакціях. У даному випадку еквайєринговою точкою для платіжної системи є сам білінг. Можливі санкції з боку платіжної системи застосовуються у даному випадку не до продавця товарів/послуг, а до білінга.

Одна з функцій білінга – попередження і виявлення потенційно шахрайських транзакцій (моніторинг ризиків та управління ними). Білінг, на відміну від платіжної системи, зацікавлений в ефективному управлінні ризиками, оскільки функції еквайєринга для нього – джерело доходу.

Для успішності розрахунків в Інтернеті, слід чітко усвідомлювати хто є учасниками платежів.

Особливості кредитних інтернет-систем. Дебетові інтернет-системи та їх специфічні платіжні засоби. Забезпечення захисту в платіжних системах Інтернет.

З’ясуємо термінологію даного питання.

Кредитні Інтернет-системи є електронними аналогами звичайних систем, що працюють з кредитними картками. Всі трансакції здійснюються через мережу Інтернет, що потребує додаткових засобів безпеки. Такими засобами є кредитні картки та банкомати. Кредитна картка – це банківська платіжна картка, яка свідчить, що її власнику відкритий кредит в банку.

Банкомат – електронно-механічний пристрій, що дає можливість власнику банківської платіжної картки при введені персонального ідентифікаційного номера (РIN-коду) отримувати готівку.

Схема платежів через Інтернет із застосуванням кредитної платіжної системи передбачає послідовність наступних етапів:

1.   Покупець в Інтернет-магазині відбирає необхідні товари і як засіб оплати обирає кредитну картку.

2.   Параметри кредитної картки (номер, ім’я власника, термін чинності) передаються електронній платіжній системі, при чому інформація шифрується за допомогою спеціальних протоколів. Це можна зробити двома способами:

а) параметри картки вводяться на сайті магазину і передаються електронній платіжній системі;

б) параметри картки вводяться на сервері електронної платіжної системи, що дозволяє знизити ризик перехоплення інформації сторонніми особами та мінімізувати спроби шахрайства продавців.

3.   Електронна платіжна система передає авторизаційний запит до традиційної платіжної системи.

4.   Якщо банк-емітент підтримує онлайн базу розрахунків, то процесинговий центр передає йому запит на авторизацію картки та одержує результат. Якщо такої немає, то процесинговий центр сам зберігає відомості про стан рахунку власника картки і виконує запити на авторизацію.

5.   Результат авторизації передається електронній платіжній системі.

6.   Магазин одержує результат авторизації.

7.   Покупець одержує результат авторизації через магазин або безпосередньо від електронної платіжної системи.

За позитивного результату магазин надає послугу або відвантажує товар, або процесинговий центр передає в розрахунковий банк інформацію про здійснення трансакції і гроші з рахунку покупця через розрахунковий банк перераховуються на рахунок магазину в банку- еквайєрі.8.  При разовій покупці пластикова кредитна картка діє так само, як під час звичайної покупки.

При цьому, покупець, купуючи товар, передає продавцю для оплати номер картки. При багаторазовому використанні застосовується принцип підписки, тобто покупець тільки перший раз повідомляє реквізити картки. В подальшому він вказує лише своє ім’я, а продавець списує кошти з його картки. З використанням такого способу працюють America Online, NewsPage, CyberCash, CompuServe, ESPNET та інші. Найвідомішими резидентами кредитних карт є American Express, Diners Club, Visa Travel Money, VISA CASH та інші.

Що ж стосується дебетових платіжних систем, то їх є два види:

1.  Електронний чек – доручення платника (покупця) своєму банкові щодо перерахування коштів зі свого рахунку на рахунок одержувача платежу. Електронні чеки є аналогами паперових чеків, але видаються вони в електронному вигляді. На звичайному чекові платник ставить свій підпис, на електронному – електронний підпис, який являє собою код (послідовність одного або кількох певних символів), який є аналогом традиційного. Електронні чеки найчастіше застосовуються у моделі В2В. 

2. Електронні гроші – це система оплати товарів та послуг шляхом передавання числових даних від одного комп’ютера до іншого. Електронні гроші цілком копіюють реальні гроші. При цьому, емітент випускає електронні аналоги реальних грошей, які називаються в різних платіжних системах по-різному (наприклад, купони). Далі вони купуються користувачами, які з їх допомогою оплачують придбані товари/послуги, після чого продавець погашає їх у емітента. При емісії кожна грошова одиниця засвідчується електронною печаткою, яка перевіряється структурою, що їх випустила перед погашенням. Всі номери цифрових грошей унікальні. Вони випускаються емітентом і це певна сума реальних грошей.

Схема обігу електронних грошей

Особливість фізичних грошей – їх анонімність, тобто на них не вказано, хто і коли їх використав. Деякі системи дають змогу покупцю отримувати електронну готівку так, щоб не можливо було простежити зв’язок між ними і грошима. Це здійснюється з допомогою схеми “сліпих” підписів.

Сутність ідеї “сліпого” цифрового підпису в тому, що той, хто підписує інформацію, бачить її лише в необхідній йому частині, але своїм цифровим підписом завіряє справжність усієї інформації: емітент бачить номінал купюр, а не їх серійні номери, що відомі лише їх власнику. Математично точно доводиться, що таким “сліпим” підписом гарантується справжність усього вмісту купюри з тією надійністю, що й звичайним цифровим підписом.

Переваги та недоліки використання електронних грошей

Переваги та недоліки дебетових платіжних систем

Порівняльна характеристика різних платіжних інструментів в е-комерції

 

Тип	Переваги	Недоліки	Сфера застосування
Наявні платежі	- швидкість;	- обмеженість (за   сумами контрагентами,     видами платежів,   валютами, відстанями);	Розрахунок при доставленні замовлених   в Інтернет- магазині товарів
	- надійність;
	- зручність;
	- поширення;
	- відсутність комісійних витрат.	- вимагає присутності контрагентів;
		- низький рівень безпеки.
Традиційні банківські перекази	- надійність;	- обмеженість (за   видами платежів, контрагентами, часом);	Розрахунок між юридичними особами
	- поширеність;
	- високий рівень безпеки;
		- складність процедури;
	- правова	- висока вартість;
	визначеність.	- відсутність анонімності.
Перекази за допомогою пластикових карт з магнітною смугою	- швидкість – за декілька хвилин;	- низький рівень безпеки;	Покупець для оплати повідомляє реквізити пластикової картки
		- висока        вартість транзакцій;
	- зручність;
	- поширеність;	- обмеженість (за сумами, контрагентами);
	- правова визначеність.
		- відсутність анонімності.
Перекази за допомогою смарт-карт	- вищий рівень захисту;	- висока вартість;	Збігається  з областю застосування пластикових карт з магнітною смугою
		- низька поширеність;
	- швидкість – за декілька хвилин;	- вимагає    наявність спецобладнання;
	- зручність;	- обмеженість   (за контрагентами);
	- правова визначеність.
		- відсутність анонімності.
Системи Клієнт-Банк, Інтернет- банк, електронні чеки	- швидкість;	- обмеженість (за   видами платежів, контрагентами, часом – доба в межах міста, декілька днів по Україні);	Віддалене управління рахунком    з комп’ютера
	- надійність;
	- поширеність;
	- високий рівень безпеки;
		- складна процедура;
	- правова визначеність.	- відсутність анонімності.
Електронні гроші	-   швидкість від декількох секунд до 1 хвилини; -   надійність; -   зручність; -   безпечність; -   анонімність; -   низька вартість; -   підходить  для проведення мікроплатежів	-   низька поширеність; -   правова невизначеність.	Оплата     через Інтернет       у традиційній роздрібній мережі за допомогою кишенькового комп’ютера                     або смартфона як засобів мобільної комерції

Ситуації, в яких відбувається “викрадення” даних про пластикову картку

Недоліки при використанні пластикових карток при розрахунках в Інтернеті:

 1. Необхідність перевірки кредитоспроможності клієнта й авторизації картки, що підвищує витрати на здійснення трансакції і робить системи непристосованими для мікроплатежів (це є цільовим ринком платіжних систем в Інтернет).

2. Відсутність анонімності, що зумовлює агресивність сервісної поведінки торговців.

3.     Обмежена кількість крамниць, які приймають кредитні картки.

4. При розрахунках через Інтернет та отриманні готівки через фальшиві банкомати можлива електронна крадіжка грошей з рахунку.

5. Складність застосування. Хоча банки-емітенти намагаються гранично спростити інтерфейс банкоматів, для багатьох громадян, особливо літніх, виникають помітні складнощі в отриманні готівки, а іноді навіть і при розрахунках в касових терміналах.

6.      Висока комісія для магазинів за можливість прийому платежів по картах. Магазин змушений закладати вартість еквайрингу у вартість товару (близько 2 %), що критично для магазинів, що працюють у форматі дискаунтера.

7.    Висока вартість транзакції, що робить карти маловживаними для здійснення мікроплатежів.

8.  Простежуваність. З одного боку всі покупки фізичної особи стають абсолютно прозорими для влади, з іншого боку полегшується складання фінансових звітів.

Правила карткової торгівлі зобов’язують продавця переконатися в тому, що пред’явник карти є законним її утримувачем (аутентифікація). У звичайному магазині касир має цю можливість. При доставці товару, замовленого телефоном (або поштою), відповідальність за аутентифікацію несе служба доставки.

Дотриматися цих правил в Інтернеті сьогодні повною мірою неможливо, особливо відносно його головного товару – інформації, яка може бути отримана безпосередньо у момент платежу. Інтернет- магазин здатний провести перевірку платоспроможності (авторизацію) карти, але не аутентифікацію власника.

Користувач при оплаті товару передає через Інтернет дані про номер, тип карти, терміни її дії і свої персональні дані, продавець ініціює процес списання коштів з карти. Проте перевірити, чи є користувач держателем карти або ним пред’являються дані чужої карти, які опинилися у нього без згоди її держателя, продавець не в змозі. В результаті в більшості випадків шахрайства з пластиковими картами витрати несе продавець, що збільшує ризик і вартість торгових операцій в Інтернеті та зменшує їх привабливість для Інтернет-магазинів. Найчастіше це призводить до звуження географічного регіону, що обслуговується даним

Захист комерційної інформації здійснюється за допомогою систем на основі пластикових карток (більшість) та на основі цифрових грошей. Наймасовішим механізмом захисту інформації, який застосовується в WWW-системі є протокол SSL (Secure Sockets Layer). Він використовує принцип шифрування інформації з відкритим ключем.

Під ключем розуміють ланцюжок чисел, з яким комбінується інформація шляхом використання криптографічного (шифрувального) алгоритму для отримання незв’язного шифрованого тексту. У випадку застосування протоколу SSL використовується пара ключів, при цьому кожна половина пари шифрує інформацію так, що її може розшифрувати тільки інша половина.

Використання протоколу SET (Secure Electronic Transaction) ґрунтується на застосуванні цифрових підписів з сертифікатом (електронним ідентифікатором, що засвідчує справжність користувача, містить інформацію про нього і служить підтвердження криптографічних ключів). Проте SET вимагає спеціального ПЗ для власників карток, крамниць та банків, а також всі учасники платіжної системи повинні мати цифрові сертифікати, що ускладнює й підвищує вартість його впровадження. З 2000 р. існує спрощений варіант SET (3D SET), який встановлюється тільки на серверах банків есквайра та емітента. Захист систем з використанням цифрових грошей забезпечують найчастіше з використанням криптографії з відкритим ключем, цифрового підпису “сліпого” цифрового підпису, та застосування смарт-карток.

Цифровий (електронний) підпис – це послідовність одного або декількох символів, який є електронним еквівалентом письмового підпису. Зміст “сліпого” цифрового підпису полягає в тому, що при підписуванні інформації користувач бачить лише необхідну йому частину її (наприклад номінал електронних купюр), але своїм підписом він затверджує справжність усього обсягу інформації.

Електронні гроші. Поняття електронних грошей, мікро-гроші, мікротрансакції. 

Законодавство:

-          Про платіжні системи та переказ коштів в Україні// Закон України від 05.04.2001 № 2346-ІІІ

-          Про платіжні послуги// Закон України від 30.06.2021 № 1591-IX

-          Положення про електронні гроші в Україні // Постанова Правління НБУ від 04.11.2010 № 481

-          Про затвердження Змін до Положення про електронні гроші в Україні // Постанова  Правління НБУ від 11.09.2020  № 133

 

Згідно п.15.1 Закону «електронні гроші - одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, які приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов'язанням особи, що виконуються в готівковій або безготівковій формі».

Електронним грошам притаманні наступні ознаки:

-          мають здатність до накопичення, виражені в певній валюті;

-          приймаються як засіб платежу між особами;

-     є зобов’язанням емітента, надходять в обіг лише після обміну на традиційні гроші. Емітент зобов’язаний здійснити погашення за першою вимогою;

-          зберігаються в електронному вигляді або на фізичному пристрої (старт-карта, телефон або комп’ютер тощо) або віддалено на сервері.

 

Особливості електронних грошей такі:

-   Цифрові готівкові гроші мають високий ступінь захисту і надійно захищені від підробок або викрадення.

- Системи електронних грошей дозволяють вести прямі розрахунки між двома користувачами Інтернету, обминаючи розрахункові центри і банки.

-  Цифрова готівка не є знеособленою: одержувач може точно визначити джерело надходження грошей. Крім того, розрахунок цифровою готівкою дозволяє гарантувати захищеність фінансових розрахунків: поки покупець не одержить товар, переведеними грошима продавець не може скористатися (так звана «угода з протекцією»).

-   Цифрова готівка надає відчутні переваги при купівлі в мережі, пов’язані з економією часу – зокрема, на пошуки банку, заповнення та пересилання квитанцій тощо. Крім того, в мережі пропонують цілий ряд товарів і послуг, які   придбати тільки за електронні гроші.

-     Власники електронних грошей можуть одержувати кредит або давати гроші в борг.

-     Цифрові гроші не прив’язані до одного банку та однієї національної валюти – за допомогою «обмінних пунктів» цифрову готівку обмінюють на потрібну валюту.

 Електронні гроші – це:   Простота використання;  Анонімність для фізичних осіб;  Заміна готівці;   Швидкість операцій, зручність;   Наперед оплачені картки;          Контроль над агентами та торговцями

Електронні гроші є фактичними замінниками готівкової форми грошей, які використовуються для платежів, без використання банківських рахунків, і обміну на готівкові гроші та зберігаються на спеціальних носіях і використовуються за допомогою спеціальних технічних пристроїв. 

Електронні гроші мають ознаки як готівкових, так і безготівкових коштів

Поширення електронних грошей обумовлюється економічними факторами, серед яких низька собівартість їх звернення, і поруч позаекономічних факторів – в тому числі зручність для споживача при здійсненні розрахунків. У цілому більшість сучасних дослідників вважать, що еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Випуск електронних грошей здійснює лише уповноважений банк шляхом надання їх користувачам в обмін на готівкові та безготівкові кошти. Інколи можна зустріти твердження, що аналогом електронних грошей є криптовалюта.

Випускати електронні гроші українські банки можуть на базі карткових платіжних систем Visa, MasterCard, НСМЕП. Але деякі фінустанови випускають власні електронні гроші - мова йде про платіжні системи GlobalMoney від банку Глобус, Maxi від ТАСКОМБАНК (раніше емітентом був Альфа Банк), Forpost і Alfa-Money від Альфа Банку, Electrum від Укргазбанку і Xpay від Банку Січ. Здійснювати випуск електронних грошей мають право лише 23 банки.

Платіжні одиниці в таких системах представлені у вигляді певних електронних монет, курс яких в переважній більшості випадків формується балансом попиту і пропозиції. Приклади кріптовалютних платіжних систем – Bitcoin і Litecoin, де платіжними одиницями служать однойменні електронні монети, скорочено BTC і LTC

 Як функціонують українські електронні гроші?

Сучасний ритм життя досить інтенсивний і в українців немає часу, а часом і можливості, підлаштовуватися під графік роботи банків з метою проведення необхідних фінансових операцій. Разом з тим світ все більше йде в digital, і електронні гроші, як один з інструментів вирішення даної проблеми, набирають популярність в нашій країні.

Особливість українських електронних грошей в тому, що їх емітентом може бути тільки банк резидент, тому на сьогодні PayPal, WebMoney та інші системи не можуть безпосередньо бути емітентами електронних грошей. Серед українських платіжних систем, в яких емітуються електронні гроші, найбільш поширені такі: Maxi, Global Money, Простір (НСМЕП), електронні гаманці на картах Visa, MasterCard.

Для використання електронних грошей, як правило, потрібно створити, а потім поповнити електронний гаманець. Після цього з'являється можливість оплачувати послуги багатьох українських компаній, отримувати перекази на власний електронний гаманець, самостійно здійснювати вивід грошей через відділення банків-партнерів і перераховувати кошти на карти.

Клієнт в банку відкриває рахунок для обліку електронних грошей.

Клієнт вносить готівку в касу або перераховує безготівкові гроші на рахунок в банку. Для поповнення рахунку можна використовувати банкомати та платіжні термінали.

Банк конвертує готівку / безготівкові кошти в електронні гроші.

Клієнт - власник електронних грошей за допомогою спеціального програмного забезпечення може купувати товари, перераховувати ці гроші іншим особам, міняти їх на інші електронні гроші, дарувати якщо потрібно. У свою чергу він може отримувати електронні гроші від інших осіб. Фактично це повноцінні гроші, які можуть обертатися нескінченно.

Якщо власник електронних грошей захоче їх знову перевести в готівку або безготівкові кошти, він звертається в банк.

Банк конвертує електронні гроші в готівку / безготівкові кошти.

Найчастіше банки на українському ринку встановлюють тариф за конвертацію грошей і отримують від клієнта комісійний дохід.

Здійснювати управління електронними грошима також можна через мобільний додаток, що дозволяє використовувати послугу в будь-якому місці в будь-який час. Робити обмін валют між гаманцями і управляти лімітами можна самостійно, без необхідності звертатися в банк.

 

Які електронні гроші та які електронні гаманці дозволені в Україні

За офіційними даними НБУ, електронні гроші в Україні пропонують кілька систем, наприклад, Forpost, Alfa-Money, Електрум, ГлобалМані і XPAY.

Forpost. Платіжна система для грошових переказів, створена компанією Пост Фінанс. Послуга доступна для клієнтів поштового оператора Нова Пошта. Емітентом е-грошей для платіжної системи Forpost став Альфа-Банк.

Alfa-Money. Електронні гроші Альфа-Банку. Доступ до грошей і е-гаманцю доступний для клієнтів фінустанови через мобільний додаток і інтернет-банкінг на сайті Альфа-Банк.

ГлобалМані. Електронні гроші, емітентом яких є банк Глобус. Згідно з інформацією на офіційному сайті, е-гаманець ГлобалМані можна поповнити в будь-якому українському банку, а за допомогою е-грошей можна:

1.   поповнювати мобільний і е-гаманець

2.   переводити гроші з карти на карту

3.   оплачувати інтернет, телебачення

4.   поповнювати банківські картки та ігри

Електрум. Емітентом даних е-грошей є Укргазбанк. На поточний момент доступні наступні види операції з Електрум:

1. поповнення електронного гаманця готівкою або з використанням платіжної картки

2.  оплата товарів і послуг – мобільний рахунок, комунальні послуги, телебачення та інтернет, IP-телефонія

3.       благодійність, банківські послуги, ігри, соціальні мережі, таксі в режимі онлайн

4.       переклад електронних грошей між гаманцями користувачів

5.       обмін електронних грошей Електрум на готівкові або безготівкові кошти.

XPAY. Система електронних грошей з доступом до е-гаманцю, в який можна додати гроші, документи, кредитні, бонусні та дисконтні картки. У червні 2018 року Нацбанк України зареєстрував XPAY в якості оператора послуг платіжної інфраструктури. Після цього новин від платіжної системи не надходило.

Примітка. XPAY повідомили PaySpace Magazine про те, що компанія готує до запуску “основний продукт для мас-маркету” і що на даний момент система працює в В2В сегменті.

Також Нацбанк дозволяє створювати е-гроші на основі власної платіжної системи Простір. Таким чином, свої цифрові кошти під назвою Смарт-гроші випускає компанія Київстар. Їх емітентом є Альфа-Банк.

Послуга Смарт-гроші доступна лише абонентам передплаченого зв’язку Київстар та з її допомогою можна:

1.   переводити гроші на банківську карту

2.   поповнювати мобільний рахунок

3.   купувати лотерейні, транспортні квитки та квитки на концерти

4.   поповнювати iгри і соцмережі

5.   оплачувати послуги і покупки в онлайн-магазинах

6.   погашати або брати кредит

7.   оплачувати інтернет, комунальні послуги та міжнародний зв’язок

8.   жертвувати гроші на благодійність

9.   оплачувати послуги страхування, дистриб’юторів (Oriflame, Фаберлік, Avon і т.д.) і таксі.

Всього за допомогою Смарт-грошей можна оплачувати онлайн більше 3 тис послуг і сервісів.

Також в кінці лютого в НБУ заявили про завершення розширеного пілотного проекту по запуску е-гривні. Центробанк повідомив, що цифрова гривня буде функціонувати на базі технології блокчейн, проте не матиме нічого спільного з криптовалютами.

Способи оплати електронними грошима

ПОРАДИ ЩОДО ВИБОРУ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ В УКРАЇНІ: ПРИНЦИП РОБОТИ ЕЛЕКТРОННОГО ГАМАНЦЯ

https://uniexpert.com.ua/%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8-%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE-%D0%B2%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%83-%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85-%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5/

Схема розрахунків у платіжних системах, що використовують Smart-card. 

Смарт-карта - це пристрій розмірами кредитної картки, який використовує невеликий мікрочіп для зберігання та обробки даних. Смарт-картка була винайдена французом Роланом Морено в середині 70-х років, але тільки в кінці 80-х років технологічні досягнення зробили її достатньо зручною і недорогою для практичного використання.

Смарт-карти зараз використовуються в багатьох галузях, включаючи роздрібну торгівлю, транзитні системи та служби безпеки. Назва „smart- картка" (smart- інтелектуальна або розумна) пов'язана з можливістю виконувати досить складні операції з обробки інформації.

Смарт-картка містить програмовану мікросхему, в яку вбудовано оперативну та постійну пам’ять, процесор, спеціальну операційну систему. Ця картка дозволяє шифрувати гроші безпосередньо в мікросхемі і може поповнюватися інформацією при підключенні до банківської системи. Завдяки здатності зберігати інформацію в пам’яті вбудованої мікросхеми і можливостям опрацювання даних ця картка і одержала назву інтелектуальної (smart)

Поява смарт-картки відкрила можливість для створення “електронного гаманця”, за допомогою якого платник може автономно здійснювати всі свої платежі в безготівковій формі, не звертаючись кожного разу до банку-емітента картки за підтвердженням його платоспроможності.

Як правило, у такі картки вбудовані криптографічні засоби, що забезпечують шифрування інформації і вироблення „цифрового" підпису. І саме цей тип smart-карток є найбільш придатним для використання в електронних платіжних системах взагалі та в Internet-платіжних системах для електронної комерції зокрема.

Смарт-картка має й інші переваги.

1) У неї значно ширші функціональні можливості, оскільки мікросхема спроможна утримувати набагато більший обсяг інформації, оперативно її обробляти і поновлювати.

2) Вона значно надійніша, ніж картка з магнітною смугою.

На відміну від магнітної пластикової карти, смарт-картка зберігає дані про стан рахунку користувача безпосередньо в пам’яті картки, тому для сплати за товари або послуги з’єднання з банком стає непотрібним.

Смарт-картки мають надійну вбудовану систему захисту інформації від її підробки, вся інформація передається у зашифрованому вигляді. Це дозволяє захистити власника від будь-якого несанкціонованого втручання або доступу до коштів.

Існує кілька типів smart-карт. Так, „картки пам'яті", що використовуються як телефонні картки, містять лише мікросхему пам'яті. Дійсно, ж „інтелектуальними" е мікропроцесорні картки, що практично є мікрокомп'ютерами зі своїм процесором, оперативною та постійною пам'яттю і навіть операційною системою. Як правило, у такі картки вбудовані криптографічні засоби, що забезпечують шифрування інформації і вироблення „цифрового" підпису. І саме цей тип smart-карток є найбільш придатним для використання в електронних платіжних системах взагалі та в Internet-платіжних системах для електронної комерції зокрема.

За доступом розрізняють контактні і безконтактні смарт-картки.

 Найбільшого поширення сьогодні набули контактні картки. При вставлянні картки в рідер, металеві контакти, що розташовані на поверхні картки, стикаються (механічний контакт) з контактами рідера, після чого між ними може здійснюватись обмін інформацією.

Безконтактні пластикові картки є одним з основних елементів систем радіочастотної ідентифікації об’єктів (RFED – систем), які працюють на відстані від рідера (разом з чіпом у пластиковій картці розміщується антена, за допомогою якої проводиться прийом і випромінювання радіохвиль).

Смарт-картка, призначена для електронних розрахунків, зберігає в пам'яті електронні гроші. Внести гроші на неї можна за допомогою ATM (Automated Teller Machine - автоматична касова машина) в банку, в пунктах обміну валют чи банкоматах.

Як тільки картка проініційована і у ній записані дані (або сума грошей), доступ до них захищається кодованим паролем (PLN-кодом), відомим тільки власнику картки. Дані, записані на картці, можуть бути також зашифровані. При несанкціонованій спробі використання smart-картка здатна самостійно на певний час або назавжди припинити свою роботу. Для відновлення працездатності картки необхідно ЇЇ повернути на місце видачі, тобто до банку.

З метою прийому платежів за smart-карткою використовуються спеціальні касові апарати. Існують також „гаманці" (digital walkt, від Mondex), за допомогою яких можна перерахувати гроші з однієї картки на іншу.

Для того щоб використовувати смарт-картку для Internet-платежів, необхідний пристрій для її зчитування на комп'ютері власника. Такі пристрої називають PC card reader. Вони є різних варіантах.

Останнім часом смарт-картки завойовують все більшу популярність. На їх основі створюються регіональні, корпоративні, банківські системи, а також системи для підприємств різного призначення (платіжні, ідентифікаційні та ін.). Спостерігається поступове витіснення звичайних пластикових карток smart-картками.

Більшість нових платіжних систем для електронної комерції, що створювалися за останні роки, це системи на основі смарт-карток (або електронних грошей).

Серед іноземних проектів на основі smart-карт найбільш відомими є Mondex (www.mondex.com), Vнsa_Cash (www.visa.com), Proton.

В Україні - проект "Internet- платежі в Національній системі масових електронних платежів". Завдяки системі „Інтерплат" (www.interplat.com.ua) кожний користувач Internet, який має смарт-картку НСМЕП та зчитуючий пристрій (карт-рідер), зможе швидко і надійно здійснювати розрахунки в Internet- магазинах.

Більшість нових платіжних систем для електронної комерції, що створювалися за останні роки, це системи на основі смарт-карток (або електронних грошей).

Мікропроцесорні картки схожі на картки пам’яті, але мікросхема містить мікропроцесор (чіп-модуль), що робить ці картки дійсно інтелектуальними.
У картку вбудовується спеціалізована операційна система, що забезпечує великий набір сервісних операцій і засобів безпеки.

Прикладом Супер смарт-картки може служити багатоцільова картка фірми Toshiba, що використовується в системі VISA. Крім всіх можливостей звичайної смарт-картки, ця картка має невеликий дисплей і допоміжну клавіатуру для введення даних. Ця картка поєднує в собі кредитну, дебетову картки, а також виконує функції годинника, календаря, калькулятора, здійснює конвертацію валюти, може служити записником. Через високу вартість супер смарт-картки не набули сьогодні широкого поширення, але їх використання буде зростати, оскільки вони дуже перспективні.

Смарт-картки можуть виконувати будь-які функції, від простого застосування – замість монет у телефонах, у громадському транспорті, до складних систем, що дозволяють здійснювати покупки в магазинах без використання готівки або кредитних карток. Більшість людей сьогодні має при собі декілька кредитних карток, тому що кожний вид обслуговування вимагає своєї картки.

Оскільки смарт-картка може підтримувати різні прикладні системи, можна випустити одну смарт-картку, власник якої просто підписується на потрібні йому послуги. Якщо в майбутньому буде потрібна нова послуга, то підтримка її може бути додана на наявну картку.

Платіжні системи на основі електронних чеків.

Електронний чек - доручення платника (покупця) своєму банкові щодо перерахування коштів зі свого рахунку на рахунок одержувача платежу.

Електронні чеки є аналогами паперових чеків, проте видаються вони в електронному вигляді. На звичайному чекові платник ставить свій підпис, на електронному - електронний підпис, який являє собою код (послідовність одного або кількох певних символів), який є аналогом традиційного.

Електронні чеки найчастіше застосовуються у моделі В2В.

Схема процесу платежу за допомогою електронних чеків

НАЛАШТОВУЄМО ОНЛАЙН-ПЛАТЕЖІ: ЯК ЗРОБИТИ ЇХ ЗРУЧНИМИ Й БЕЗПЕЧНИМИ

Торгівля в інтернеті стрімко зростає, і конкуренцію виграють ті, хто надає зручну й безпечну оплату онлайн. Як її налаштувати, щоб вона була безпечною і для продавців, і для покупців, читайте у нашій статті. 

За даними аналітичного дослідження, проведеного компанією OLX, майже 40 % користувачів щомісяця купують в інтернеті, а 70 % з них витрачають понад 500 грн на одну покупку. Водночас більшість і досі не знає, як захистити свої платіжні дані, а кожен третій готовий переказати гроші на картку незнайомій людині. До кіберполіції ж у разі злочину звертається лише кожен п’ятий.

Отже, якщо вирішили продавати в інтернеті, то маєте подбати не лише про зручну онлайн-оплату, а й про безпеку розрахунків карткою. 

Перераховувати кошти за товар через перевірену систему, приєднану до Visa чи Masterсard, покупцю значно спокійніше, ніж надсилати гроші на приватну картку. До того ж це заощаджує кошти покупця: через часті випадки шахрайства він змушений користуватися сервісом  післяплати, тому товар виходить йому значно дорожчим. 

Тонкощі налаштування

Приєднавши сайт до інтернет-еквайрингу, ви тим самим легалізуєте оплату своїх товарів. Гроші гарантовано надходитимуть на ваш рахунок ФОП/ ТОВ, а споживач – буде захищений законом, якщо виникне необхідність оскаржити оплату за товар. 

Налаштувати оплату на сайті можна різними шляхами: 

• через платіжні сервіси банків;
• за допомогою платіжних платформ та агрегаторів платіжних сервісів. 

Більшість українців мають картки міжнародних платіжних систем (МПС) Visa та Mastercard. Споживач більше довіряє оплаті картками МПС, бо вважає їх максимально безпечними. Підписати угоду із ними напряму неможливо – вони працюють лише через банки. 

Банки виступають емітентами та/або эквайерами карт МПС і пропонують послуги інтернет-еквайрингу. 

Для прикладу, Ощадбанк надає власний інтернет-еквайринг, який має такі переваги: 

• підтримка 24/7;
• наявність міжнародного сертифіката безпеки PCI DSS;
• безпечні платежі із застосуванням 3D Secure-технології (додаткова аутентифікація платника);
• управління платежами в межах особистого кабінету (доступ до аналітики, налаштування для потреб бізнесу необхідних платіжних сервісів тощо);
• зручні й сучасні сервіси оплати. 

Клієнти торговця мають можливість безпечно оплатити покупки у два кліки як з телефону, так і з десктопу за допомогою різноманітних платіжних сервісів: 

• використання електронних гаманців Google Pay/Apple Pay та Masterpass;
• оплата картками VISA, Mastercard, ПРОСТІР;
• оплата токенами VTS/MDES;
• інвойсинг;
• блокування (холд) коштів;
• налаштування оплати в месенджерах  тощо. 

Дорожчим варіантом є укладання угоди з платіжною платформою або платіжним шлюзом. Проте вони формують для всіх платежів оптимальні маршрути. Якщо транзакція з якоїсь причини не проходить, платформа автоматично шукає інший варіант.

Платіжний шлюз виступає посередником між продавцем і покупцем. Коли від споживача надійшла оплата по транзакції, шлюз утримує гроші в себе, доки продавець не надішле покупцю товар. 

Платіжний шлюз не гарантує повний захист від чарджбеків (повернення грошей) з боку шахраїв, проте робить платежі складнішими для аферистів, бо повернення коштів контролюють і МПС, і банки, і безпосередньо платіжні платформи. Комісія коливається в межах 2–3 % за успішний платіж, цю суму платформи ділять із банками та МПС. 

Підключаємо сайт до платежів 

Якщо ваш сайт функціонує на одній із популярних систем управлінням контентом CMS (Magento, OpenСart, WordPress, Simpla, Бітрікс тощо), ви можете просто завантажити платіжний модуль для інтернет-магазину й швидко налаштувати оплату. 

Коли ж працюєте напряму через банк, на цьому інтеграція фактично завершена, а якщо через платіжних посередників, то треба ще надсилати додаткові документи й підтверджувати їх. Деякі з них є платіжними шлюзами, тобто займаються безпосередньо транзакціями, інші – платіжними агрегаторами: самі не перераховують гроші, а автоматично шукають для них інших платіжних провайдерів. Послуги агрегаторів коштують дорожче (на 1–2 % комісії), плюс в деяких є щомісячна абонплата, але й можливості для оплати в них значно більші. 

Яку систему обрати?

Для вибору, який платіжний інструмент встановити на свій сайт, керуйтеся такими чинниками: 

• вартість послуг: чим більше посередників між вами й покупцем, тим дорожчою для вас буде послуга; 
• безпечність: платіжний сервіс має забезпечити високу захищеність від спроб шахрайства. Переконайтесь, щоб ваш платіжний сервіс мав сертифікат захисту PCI DSS і міг додатково застосовувати технологію 3D Secure, що дає змогу ідентифікувати власника картки й максимально знизити ризик шахрайства; 
• велика палітра сервісів оплати. Бажано, щоб сервіс підтримував платежі з банківських карток, цифрових гаманців, мобільні платежі, онлайн-інвойси, QR-платежі, регулярні платежі за передплатою тощо. 

Хочете отримувати більше замовлень з-за кордону? Доведеться вивчити їхні платіжні звички. Якщо в Європі, Північній Америці та Японії надають перевагу розрахункам із банківських карток, то в Південній Америці – цифровим гаманцям, а в Китаї – месенджерам або мобільному банкінгу.

Треба подбати й про цілодобову підтримку вашого платіжного сервісу. Важливо, щоб і вам, і покупцям було до кого звернутися незалежно від часу й часового поясу. І бажано, щоб каналів зв'язку було декілька: телефон, месенджери, допомога на сайті. 

Безконтактні платежі, персоналізація та соціальна комерція - головні тренди у рітейлі у 2021 році за версією McKinsey&Company

Згідно з дослідженням McKinsey&Company, цього року рітейл став провідною галуззю для ширшого впровадження цифрових технологій, які допомогли збільшити реалізацію товарів. Наприклад, зростання продажу одягу склало 40%, бакалії – 100%. vc.ru публікує основні тренди, які експерти визначили у роздробі, і які вплинули на неї у 2021 році.

Основні покупці - зумери і мілініали - віддають перевагу екологічним та відповідальним брендам

Представники цих поколінь, які не мислять свого життя без цифрових пристроїв, технологій, послуг, виявилися основними роздрібними покупцями, оскільки легше і швидше перейшли на дистанційний шопінг, активно використовуючи розстрочку. У цьому році посилилася їхня схильність робити покупки відповідно до особистих цінностей, серед яких турбота про екологію, расову та гендерну рівність, соціальну справедливість. Будучи свідомими споживачами, зумери та мілініали віддають перевагу брендам, які використовують екологічно чисті матеріали, отримані етичним способом, а також підтримують справедливі виробничі умови.

Персоналізація у продажах

Курсу на індивідуальний підхід до клієнтів стали дотримуватись більшість компаній роздрібної торгівлі. Тепер не тільки Coca-Cola, Kleenex, Vans, Nike, Netflix можуть похвалитися персоналізованим маркетингом, але навіть звичайні інтернет-магазини формують свої листи-пропозиції, виходячи зі смаків, потреб та інтересів споживачів, погодних умов, тенденцій у харчуванні та моді. Ці особистісні штрихи залучають клієнтів на емоційному рівні та посилюють лояльність до брендів.

Безконтактні легкі платежі

Електронна комерція - це більше ніж просто зручність, вона стала стандартом для здійснення простих покупок. Очікується, що до 2024 року на неї припадатиме 21,8% усіх покупок у світі. Сканування QR-кодів для покупки за допомогою телефонів стало для покупців основним способом оплати. Підтримка мобільних технологій зараз актуальна як ніколи, облікові записи та налаштування тепер спільні для всіх каналів (сайти, мобільні програми, кошики в інтернет-магазинах тощо). Це стосується не тільки покупок, але і повернення або обміну куплених товарів. Чим простіший і зручніший цей процес у компанії, тим більше у неї клієнтів.

Соціальна спільнота включає соціальну комерцію

Споживачі стали просьюмерами, оскільки використовують різні товари компаній просування власних брендів і каналів. Хоча переважно це робить покоління Z, покупці 40-50 років також розвивають свої власні бренди. Це відкриває хороші перспективи для всіх видів продукції. Потоковий сервіс Twitch, TikTok приєднуються до Pinterest, Instagram та Facebook як цифрові соціальні спільноти. До речі про потокові передачі у прямому ефірі. Компанії, які використовують такі платформи, як Amazon Live Creator і Instagram Live Shopping, які стали засобами масової інформації для покупок, за допомогою яких розвивається соціальна комерція, віртуальні консультації, реклама товарів отримають найшвидше аудиторію. Імениті бренди, наприклад Oréal, General Mills вже користуються цим інструментом.

Час життя файлів cookie наближається до кінця

Google оголосила про те, що перестане підтримувати сторонні файли cookie у своєму браузері Chrome протягом наступних 2 років, Safari та Firefox роблять аналогічні дії. Це означає, що у компаній буде менше можливостей відстежувати дії клієнтів в інтернеті, що спричинить скорочення обсягу інформації, яку вони можуть використовувати для більш точного націлення та перевірки його ефективності. Імовірним сценарієм розвитку подальших подій є розробка власних платформ даних компаній про клієнтів.

Зниження ризиків збою глобального ланцюжка поставок

Один з найважливіших уроків пандемії для торгівлі в цілому, і рітейл зокрема полягає у тому, що глобальний ланцюжок поставок не застрахований від збоїв. Навчені гірким досвідом, роздрібні компанії ставлять у пріоритет партнерство з постачальниками зі своїх країн. Так вони прагнуть захистити себе від порожніх складів та зриву термінів постачання клієнтам.

Вig-data для прийняття рішень важливіше, ніж будь-коли

Без обробки та аналітики даних зараз вже неможливо створювати нові рішення, продукти, удосконалювати послуги. Компаніям у всіх галузях потрібна реклама, що таргетує. Без об'єднання даних дуже складно виграти конкурентні перегони, тому Data Fusion вже активно використовують лідери ринку у рітейлі, банківському, страховому, рекламному, логістичному бізнесі.

В цілому ж, для рітейлу 2021 став періодом невизначеності і у той же час надії. Країни світу відновлювали свої економіки після пандемії COVID-19, знімали обмеження у логістиці товарів, прагнучи повернутися до нормального життя.